Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
довірятися — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
довіряти — I (кому ставитися до когось із довір ям), довірятися, довіритися, вірити, йняти віру[и], пойняти віру[и], покладатися, покластися (на кого), звірятися, звіритися (на кого), надіятися (на кого); у[в]віряти, у[в]вірити (кому, на кого), у[в]вірятися … Словник синонімів української мови
довіряння — я, с. Дія за знач. довіряти і довірятися … Український тлумачний словник
довіритися — див. довірятися … Український тлумачний словник
ввірятися — (увіря/тися), я/юся, я/єшся, недок., вві/ритися (уві/ритися), рюся, ришся, док. Покладаючись на кого , що небудь, довірятися, віддавати себе на чиюсь волю … Український тлумачний словник
звірятися — I я/юся, я/єшся і рідко зві/рюватися, ююся, юєшся, недок., зві/ритися, рюся, ришся, док. 1) кому. Виявляючи довіру, повіряти кому небудь свої думки, таємниці, розкривати почуття і т. ін. 2) на кого. Довіряти кому небудь щось, покладатися на кого… … Український тлумачний словник
зневірятися — я/юся, я/єшся і рідко зневі/рюватися, ююся, юєшся, недок., зневі/ритися, рюся, ришся, док. 1) Втрачати віру в кого , що небудь, розчаровуватися в комусь, чомусь. 2) тільки док., кому, рідко. Не користуватися довір ям у кого небудь … Український тлумачний словник
звірятися — 1 дієслово недоконаного виду розказувати відверто; довіряти рідко звірятися 2 дієслово недоконаного виду зіставлятися; випробовуватися рідко … Орфографічний словник української мови
звіряти — I = звірити (що не криючись, правдиво розповідати кому н. щось потаємне), повіряти, повірити, довіряти, довірити, довірятися, довіритися, звірятися, звіритися (в чому), ділитися (чим), повідати, повідувати, повідати II див. перевіряти … Словник синонімів української мови
доручатися — а/ється, недок., доручи/тися, ру/читься, док., рідко. Покладаючись на кого небудь, довірятися йому … Український тлумачний словник
